- наректи
- -речу, -чеш, (наречи, -речу, -чеш, -че), Пр.Назвати.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
наректи
Смотреть что такое "наректи" в других словарях:
наректи — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
наректи — див. нарікати … Український тлумачний словник
наректися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
наречений — I нар ечений а, е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до наректи 3). II нареч ений а, е. 1) Те саме, що названий. 2) у знач. ім. нарече/ний, ного, ч.; нарече/на, ної, ж. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися. 3) у знач. ім. на … Український тлумачний словник
нарікати — а/ю, а/єш, недок., наректи/, ечу/, ече/ш, док. 1) тільки недок., неперех., на кого – що, без додатка, із спол. сл. Висловлювати невдоволення ким , чим небудь, прикрість із приводу чогось; ремствувати, скаржитися. 2) тільки недок., неперех., рідко … Український тлумачний словник
нарікатися — а/юся, а/єшся, недок., наректи/ся, ечу/ся, ече/шся, док., заст. Називатися … Український тлумачний словник
назвати — 1) (говорячи про кого / що н., звертаючись до кого н., уживати те / інше ім я, назву; визначати, характеризувати кого / що н. якимось словом, назвою тощо), звати, прозивати, прозвати, величати, іменувати; кликати (звертаючись до кого н. /… … Словник синонімів української мови
називати — 1) (говорячи про кого / що н., звертаючись до кого н., уживати те / інше ім я, назву; визначати, характеризувати кого / що н. якимось словом, назвою тощо), звати, прозивати, прозвати, величати, іменувати; кликати (звертаючись до кого н. /… … Словник синонімів української мови
наречений — 1 дієприкметник від: наректи наречений 2 прикметник названий наречений 3 іменник чоловічого роду, істота майбутній чоловік … Орфографічний словник української мови
